Меню сайту
Untitled
До уваги !!!
Департамент освіти
ЧОІПОППЧОР
ПедПреса
МОНУ
Наше опитування
Чи подобається Вам наша школа

Результат опроса Результаты Все опросы нашего сайта Архив опросов

Всего голосовало: 570
Статистика

     Наша історія бере початок з далекого 1816 року.  Саме в цей час з ініціативи довіреної особи царя Олександра І  О.Аракчеєва в Російській імперії розпочалася масова організація військових поселень. У Наддніпрянській Україні вони з’явилися в 1817 році.
     А 1 січня 1839 року таке військове поселення було запроваджено і нас. Всі жителі селища підлягали  військовій муштрі. Кожен крок поселенця  контролював начальник, без дозволу якого ніхто не мав права  навіть залишити село. Заради цього змінили навіть план забудови самого селища. Розбиті нові вулиці, нові будівлі. Для всіх знайшлося заняття. Взялися за виховання дітей.
     Для цього усіх поселенців від 7 до 12 років  зараховували в  школу кантоністів.  Приблизно у 1840 році відкрився такий навчальний заклад у нас. Тут були заведені дуже суворі правила. Дітей навчали військовій справі і мало цікавилися їхньою освітою. Учні носили спеціальний одяг, який підкреслював їх становище.   Крім навчання підлітки в обов’язковому порядку брали участь у різних роботах. Зокрема будували  казарми та працювали на цегельному заводі.
     Військові поселення проіснували 20 років і з 1 січня 1858  року Маньківка стала центром першого округу поселення державних селян. У цьому ж році  була ліквідована і школа кантоністів.Згідно з люстраційного акту 10 перепису населення (липень 1872 року) у  Маньківці нараховувалося 1437 душ, що становило 562 двори.  Все майно передавалося в «Тимчасовий розпорядчий комітет», який займався організацією управління населенням, впорядкуванням  господарства і побуту. Виходячи із цього на селах завели  сільські розправи з старостою. Які визнали за потрібне почати організацію шкіл для поселенських дітей: у волосних центрах організовувалися волосні школи з трирічним  навчанням. Школа була організована і відкрита 27 вересня 1860 року. Першим приміщенням, де навчалися діти, була селянська хата , її називали «зборень».
     До волосної школи приймали тільки хлопчиків, за повний комплект вважалося 20 учнів. На утримання школи  відпускали 185 карбованців на рік, при відкритті школи – 25 карбованців на підручники та навчальне приладдя, 40 карбованців на опалення та ремонт. Гроші на школу вносили селяни в залежності від кількості землі, яка їм належить. Навчання розраховувалося на три роки. За цей час учні мали  навчитися читати церковнослов’янською і російською мовами, писати і  знати чотири дії з арифметики з простими і іменованими числами, користуватися рахівницею.  Церковнопарафіяльна школа стала осередком освіти,  для неї був побудований будинок (нині територія колишнього молокозаводу), але в 1944 році його підірвали німці.
     Що вивчали у тих школах? Спочатку навчання  проводилося без програм і методичних настанов. Але у 1861 році був виданий наказ, за яким у волосних  церковноприходських школах повинні вивчати: «закон Божий», російську грамоту та арифметику. Рекомендувалось  використовувати такі навчальні посібники:  «Азбуку», «Арифметику», «Слов’янські букварі», «Книги для читання» різні церковні книги. Методику викладання пропонували  вибрати на свій розсуд. А тому  вчителі ,в основному церковні служителі, у своїй роботі керувалися методом зазубрювання та фізичного покарання. За навчальним планом двічі проводилися екзамени: річні і піврічні. У кожну школу  на екзамен посилали  представників військового округу, а у волосні школи їздив сам начальник округу полковник Сеславін.
     Навчальний рік у школах  розпочинався 27 вересня і закінчувався 13 червня. У середині   року було три перерви: з 2 по 20 січня, три дні перед початком великого посту, а також два тижні навесні, на Великдень.  В останню перерву перед Великоднем діти повинні були збиратися до школи  і під керівництвом старшого учителя йти до церкви говіти.
     На початку ХХ сторіччя освіта приходить і в поодинокі села волості. Тут почали створювати однокласні школи, які відносилися безпосередньо до міністерства освіти. За переказами старожилів вони давали кращі знання й працювали у них вчителі з педагогічною освітою.
     У 1898 році вища школа  для дітей селян та робочих Маньківки відкривається міністерська або земська двокласна школа, в якій діти навчалися 5 років. Починаючи з  другого класу вивчали арифметику, історію, російську мову, географію, природознавство, закон Божий. У школі тоді навчалося 100 учнів, працювало 6-7 учителів. У  1902 році для цієї школи було збудовано  спеціальне приміщення це приміщення збереглося нині і знаходиться по вулиці Леніна. Також нам вдалося відшукати списки вчителів які працювали у ці роки.

Список учителів двокласної школи

Волков Михайло Михайлович, завідувач
Пікуль Сас Сергійович
Мемиз Матвій Маркович
Миколаєвич Степан Степанович
Хомжа Феофан Степанович
Терешков Федір Григорович
Галега Марія Степанівна
Ходурський Модест Октовистович
Яковенко Павло Іванович
Левицька Лідія Дмитрівна
     
     1910 рік приніс нові зміни 15 вересня відкрилося чотирикласне училище. Спочатку тут працювало 2 учителя і 38 учнів. Навчання в училищі було платним, тому не багатьом щастило здобути навіть початкову освіту. Оскільки спеціального приміщення для школи не було, тому розмістилися  в приватному будинку, де він стояв старожили точно не можуть вказати. Та все ж ми маємо деякі прізвища учнів та список учителів.

 

Список  учнів маньківчан,
які навчалися у чотирьохкласному  міському училищі

1.    Варич Михайло
2.    Новахацький Олександр
3.    Хоменко Дмитро
4.    Кочергін М.П.
5.    Рябовол М.Г.
6.    Русенко Л.І.
7.    Родаченко І.Ю.

 Список учителів
Меліхов Федір Григорович, інспектор
Стрянков Василь Федотович, учитель
Іващенко Микола Іванович, учитель математики
Борисенко,  учитель малювання, краснопису і креслення
Павлишин Григорій Трохимович
Нестеровська Людмила Федосіївна, учитель російської мови
Мандзенко Марія Григорівна, учитель німецької мови
Соколова, учитель природознавства
Левицька Лідія Дмитрівна, учитель французької мови
Воур, офіцер, учитель військової підготовки 
 
           У 1912  році відкрила двері  школа  з 3 – річним терміном навчання. Тут з 50  учнями працював один учитель. Учителі мали спеціальну освіту, яку отримували у м. Умані. Для цього працювали учительські семінарії та двокласні педагогічні курси. Педагоги  працювали  у дуже складних умовах. Не було спеціальних приміщень. Кожен крок вчителів був під наглядом  церкви і жан-дармерії. Мало того що педагоги навчали дітей, то вони старалися   проводили просвітню роботу з  дорослими, (саме вечори, вивчали українські пісні, думи). У приватних архівах  вдалося відшукати фотографію учителів та учнів школи 1913 року. 
 
    
     Царський уряд досить жорстоко ставився до вчителів, які проводили серед населення агітаційну політику. Так у 1913 році жандармерією був висланих до Сибіру завідуючий Маньківською земською школою Волков, така ж доля спіткала і вчителя початкової школи  Пікарєва.  Надалі ці школи в 1919 році були реорганізовані   в семирічну трудову школу. При  ній для учнів була зібрана непогана бібліотека, працював фізичний і природ-ничий кабінет. На жаль з 3305 дітей, віком від 8 до 11 років,  навчалося  тільки 1724 учнів, що становить 52 відсотки від дітей цього віку. Загалом 70 відсотків  населення  взагалі були безграмотні. З такими сумними даними ми зустріли  складні буремні роки, роки спроб нашого народу побудувати свою державу. Починаючи з 1917 року  по 1918 рік влада переходила з рук в руки, звичайно в ті дні мало кого цікавило що робиться в освіті, чи працюють школи взагалі.
     Але у жовтні 1918 року вийшла постанова уряду  Радянської влади,  декрет «Про єдину трудову школу». У результаті цього у селищі на базі трьох старих шкіл була створена  семирічна «Трудова школа». Спочатку з чотирирічним, а потім з семирічним строком навчання.
За статистичними даними на 1917 рік у Маньківських школах навчалося близько 300 учнів, учителів було 24. З приходом радянської влади змінилися і пріоритети в освіті:
по-перше: було проголошено відокремлення церкви від держави і школи від церкви.
по-друге: скасовано плату за навчання.
по-третє: обов’язкове  навчання грамоти всього населення віком від 8 до 50 років.
      Адже від царизму маньківчани отримали  низький  рівень освіченості. Якщо на 1922 рік населення селища становило 6500 чоловік з них  4875  чоловік було не писемних, це 75 відсотків населення. До 1918 року школу в основному відвідували хлопці, так у 1914 – 1915 роках у першому класі двокласної школи навчалося 45 учнів із них 4 дівчинки.  Головним завданням перед владою стояло ліквідувати неписемність. 
     Школи розмістили в старих приміщеннях. На даний час три приміщення збереглися, їх по різному використовують, а от четверте у 1944 році зруйнували німці. 
 

  

Єдина Україна!
Фінансова публічність
Я маю право!
Дистанційне навчання!
Карта проїзду
Форма входа
Архів новин
Календар
«  Июнь 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Друзі сайту

Відділ освіти Маньківської РДА
Рогівська ЗОШ
Пошук

Copyright MyCorp © 2019